2.2   Логічна структура файлу

З точки зору програміста, регулярний і спеціальний символьний файли є стрічкою байтів, що є початком і кінцем. В файлі визначений покажчик запису-читання – поточна позиція стрічки байтів, до якої здійснюється доступ. При кожному переносі байтів (читанні або записі) покажчик автоматично пересувається вперед на перенесене число байтів, якщо при цьому не досягнутий кінець файлу. Досягнення кінця файлу визначається ОС, вона повідомляє програму передачею спеціальної умови (умова EOF – End-Of-File). Умова EOF реєструється ОС тільки при читанні інформації в той момент, коли покажчик запису-читання досягає значення, рівного розміру файлу. Однак велика кількість систем програмування (наприклад, на мові Сі або Pascal) для читання інформації з файлів використають свої бібліотечні функції. Деякі з них виконують читання так званих текстових файлів. В цьому випадку умова EOF реєструється бібліотечною функцією при читанні спеціального керуючого символу EOF. Для регулярного файлу символ EOF – це ASCII-символ lAh (символ Ctrl-Z), після якого, як правило, слідує комбінація символів CR-LF (0Dh, 0Ah).

Встановлення покажчика за поточний кінець файлу можливо тільки при виконанні запису.

Спеціальні символьні файли, як правило, не припускають явного переміщення покажчика запису-читання, що пов’язане з фізичними обмеженнями зовнішніх пристроїв.

Автоматичний приріст покажчика запису-читання дозволяє здійснювати доступ до файлу байт за байтом або, як говорять, виконувати послідовний доступ (consecutive access). Наявність засобів перемотування покажчика на необхідну позицію в файлі дасть можливість здійснювати доступ до заданого місця в файлі або, що те саме, виконувати прямий або довільний доступ (direct or random, access).

Раніше, ніж може бути здійснений доступ до регулярного або спеціального символьного файлу, він повинен бути відчинений. Відкриття файлу виконується спеціальними функціями MS-DOS та пов’язане зі створенням ОС спеціальної керуючої інформації про файл. Ця інформація зведена в спеціальну внутрішню системну таблицю. Якщо файл більше не потрібний, він закривається. Операція закриття файлу, окрім руйнування MS-DOS внутрішньої інформації про файл, припускає спеціальну дію з боку ОС – оновлення інформації про файл в директорії, якщо виконувався запис в файл. Група спеціальних символьних файлів, посилається на стандартний пристрій введення (драйвер CON), стандартний пристрій виведення (CON), стандартний пристрій виведення помилок (CON), стандартний додатковий пристрій (AUX) і стандартний пристрій друку (PRN), не вимагає відкриття в програмі. Їхнє відкриття виконується ОС автоматично при запуску програми на виконання