План практичного заняття
- Дослідження диференціального порога сенсорної чутливості.
- Методика Color Compatibility Test.
- Методи визначення абсолютних порогів сенсорної чутливості.
- Методи визначення диференціальних порогів сенсорної чутливості.
До 1-го питання практичного заняття:
Щоб продемонструвати природу відчуттів і познайомити студентів з поняттям диференціального порога чутливості, буде корисно провести наступний психологічний експеримент. Викладач або студент-експериментатор на семінарі запрошує одного бажаючого взяти участь у демонстрації досвіду до дошки. Потім він просить випробуваного повернутися обличчям до аудиторії і підняти над головою праву руку долонею до глядачів, після чого непомітно для випробуваного дістає циркуль з двома голками і розводить ніжки циркуля на невелику відстань. Експериментатор доторкається до тильної сторони кисті випробуваного циркулем так, щоб це не було видно останньому, і просить його сказати, скільки уколів той відчуває. При розведенні голок на невелику відстань випробуваний каже, що відчуває тиск однієї голки.
Потім експериментатор розводить ніжки циркуля на більшу відстань, показує це студентам в аудиторії і знову доторкається до тильної сторони руки випробовуваного. На питання експериментатор про кількість уколів, випробуваний знову відповідає, що відчуває один укол. Нарешті експериментатор втретє розводить ніжки циркуля, але вже на досить велику відстань між голками, і знову повторює досвід. Експеримент закінчується, коли випробуваний каже, що відчуває дотик двох голок.
Після цього експериментатор показує розсунуті ніжки циркуля випробуваному і глядачам. Він звертає увагу аудиторії на те, що об’єктивний вплив двох голок циркуля на тильну сторону руки випробуваного починає сприйматися як укол саме двома голками лише при розведенні ніжок циркуля на значну відстань. Даний досвід фіксує величину диференціального порога чутливості, або порога розрізнення, на тильній стороні кисті руки випробуваного.
Наступний тест на визначення порогу чутливості – з вагою: певний предмет на нитці (шнурку) ставиться на відкриту долоню людини (у неї очі заплющені). Після певного терміну – акуратно вага підіймається вгору. З цього моменту і до того, коли піддослідний скаже, що ваги немає – поріг чутливості.
Наступний тест – також з вагою – на додавання монет на відкриту долоню.
До 2-го питання практичного заняття:
Для вимірювання емоційних оцінок споживачами кольорових вивісок дослідницька компанія ПАРІ (Психологічне агентство рекламних досліджень) у 1990-і рр. розробила спеціальний тест – Color Compatibility Test. Потім дослідження були продовжені дослідницькою компанією РОМИР. Тест, що дозволяє емоційно оцінювати двокольорові поєднання за принципом «фігура – фон», являє собою послідовність карток (слайдів), що розглядаються в якості нормативного еталона. В одному з варіантів тесту використовувалося 90 кольорових карток. На кожній картці були зображені два прямокутники різного кольору і розміру за принципом «фігура» і «фон».
Оцінка колірних поєднань проводилася за шкалою семантичного диференціала Ч. Осгуда за низкою характеристик, наприклад «сумний – радісний», «дорогий – дешевий», «агресивний – доброзичливий» тощо. Пред’являються колірні поєднання оцінювалися респондентами за шкалою від -3 до + 3. Емоційні оцінки, що отримані при пред’явленні тесту, здатні значимо корелювати з оцінками аудиторією споживачів реальних двоколірних рекламних вивісок за умови, що вміст вивіски не впливає на її емоційну оцінку.
До 3-го питання практичного заняття:
Дуже давно психологи навчилися не тільки описувати якісні характеристики відчуттів, а й вимірювати їх кількісно. До кількісних характеристик відносяться пороги відчуттів, або пороги чутливості аналізатора. Розрізняють два типи порогів: абсолютні і диференціальні.
Мінімальна величина подразника, при якому вперше виникає відчуття, називається абсолютним нижнім порогом. Нижній поріг чутливості характеризує мінімальну силу подразника, здатну викликати у людини відчуття. Цей поріг характеризує міру гостроти чутливості аналізатора до адекватного подразника, її можна вимірювати. Зв'язок між абсолютною чутливістю Е і величиною абсолютного порога Р можна виразити формулою Е = 1 / Р. Наприклад, якщо людина чує цокання годинника на відстані 5 м, то поріг її слухової чутливості становить Е = 1/5. Якщо інша людина розрізняє цокання годинника на відстані 8 м, то нижній поріг її слухового відчуття становить Е = 1/8. Отже, поріг слухового відчуття в другої людини краще, ніж у першої.
Верхній поріг чутливості - це максимальна сила подразника, яка викликає адекватне відчуття. Подальше збільшення сили подразника викликає неадекватне відчуття - больове або інше. Абсолютна чутливість і величина порога відчуття перебувають у зворотній залежності. Таким чином, потрібна велика інтенсивність подразника, щоб викликати відчуття.
До 4-го питання практичного заняття:
Кількісно відчуття характеризуються не тільки верхнім і нижнім абсолютними порогами, але й так званими диференціальними (відносними) порогами, або порогами розрізнення. Диференціальні пороги характеризуються можливістю відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диференціювати подразники по їх силі, розрізняти їх за силою від слабкого до сильнішого.
П'єр Бугер довів, що помітна різниця в яскравості світла - величина постійна. Вона дорівнює 1/100 яскравості вихідної величини. Щоб помітити різницю яскравості між якоюсь світлом і світлом лампочки в 200 Вт, необхідно, щоб він збільшився на 1/100 своєї яскравості. Такою буде яскравість світла в 202 Вт
Ернст Вебер показав, що відчуття різниці у вазі двох предметів дорівнює 1/30 ваги вихідного предмета. Наприклад, щоб відчути різницю ваги в 100 г від іншого ваги, необхідно до 100 г додати 1/30 цієї ваги, тобто 3,4 г. Цей закон діє і для інших аналізаторів: для звукової чутливості ця різниця дорівнює 1/10, для смакової - від 1/6 до 1/10, для нюхової - від 1/4 до 1/3. Чутливість до різниці сили подразників, як і абсолютна чутливість, перебувають у зворотній залежності: при високій чутливості її поріг зменшується, а при низькій - збільшується.
Диференціальний поріг відчуттів для різних сенсорних аналізаторів різний, але для одного і того ж аналізатора він виявляється постійним.
Константа, що виражає відношення приросту подразника до його первісного рівня, що викликає відчуття мінімальної зміни подразника, отримала в психології назву константи Вебера. Сам факт наявності постійної величини диференціального порога відомий в психології як закон Бугера - Вебера.
Закон Густава Фехнера: при збільшенні інтенсивності стимулу в певну кількість разів його відчуття зростає на певну величину. Тобто, відчуття пропорційне логарифму інтенсивності стимулювання.
Закон Стенлі Стівенса: (степеневий закон; англ. Stevens's power law) - варіант основного психофізичного закону, запропонований амер. психологом Стенлі Стівенсом (1906-1973) і встановлює ступеневу, а не логарифмічну (як у законі Фехнера) залежність між силою відчуття і інтенсивністю подразників. Показник n степеневої функції різний для відчуттів різних модальностей; межі його варіації: від 0,3 (для гучності звуку) до 3,5 (для сили електричного удару). Тобто, обсяг відчуття зростає в арифметичній, а величина подразника - в геометричній прогресії.