План практичного заняття

Самооцінка – центральний  компонент  Я-концепції  особистості,  який  охоплює оцінку  людиною  себе,  своїх  можливостей  і  якостей  та  місця  серед  інших  людей. Від самооцінки  залежить  самокритичність  людини  і  вимогливість  до  себе.  Вона  є  основою ставлення людини до своїх успіхів та невдач і вибору цілей певної складності, тобто рівня домагань.  Самооцінка  починає  формуватися  уже  на  ранніх  етапах  розвитку  дитини  під впливом  оцінок  її  якостей  дорослими.  У  процесі  розвитку  поступово  зростає  здатність дитини самостійно оцінювати свої якості і її самооцінка все менше залежить від оцінок оточуючих.  Самооцінка  людини  не  залишається  весь  час  однаковою.  Вона  змінюється залежно  від  умов,  у  яких  відбувається  діяльність  людини,  і  стабільності  досягнутих успіхів.

Рівень  домагань  особистості – це сукупність  прагнень  особистості  досягнути цілей такого рівня складності, на який вона вважає себе здатною. Рівень домагань пов’язаний із самооцінкою особистості і формується у результаті суперечності двох тенденцій: бажання  досягти  успіху  в  діяльності  і  прагнення  уникнути  невдачі.  Рівень  домагань особистості може бути адекватним  і неадекватним (заниженим або завищеним) можливостям людини. За адекватного рівня домагань особистості людина, правильно оцінюючи свої можливості, сповна використовує їх при виборі і вирішенні різних завдань. Занижений рівень домагань особистості негативно впливає на розвиток особистості: людина не повністю  використовує  свої  можливості,  залишається  байдужою  до  досягнутих  результатів. У школярів занижений рівень домагань особистості проявляється в нерозвиненості пізнавальних  інтересів  і  заниженій  мотивації навчання.  Завищений  рівень  домагань особистості іноді стає причиною появи у людини афекту неадекватності, що призводить до конфліктів з  іншими людьми. Рівень домагань особистості не є постійним протягом життя людини, а може змінюватися під впливом виховання.