Лекція "Транспорні дослідження" (копія)

У вітчизняній і зарубіжній практиці досліджень дорожнього руху відомо багато методів, починаючи від найпростіших, виконання яких доступно людині без спеціального оснащення, і закінчуючи складними і трудомісткими, що вимагають застосування сучасної електронної апаратури і рухомих лабораторій. Різноманіття методів пояснюється, з одного боку, великим числом завдань, що розв'язуються з допомогою організації руху, і умов, а з іншого – постійним вдосконаленням. Корінні зміни в методах досліджень параметрів дорожнього руху та їх використання вносять АСУД. Вони дозволяють в автоматичному режимі збирати і обробляти велику інформацію про стан транспортних потоків (здійснювати "моніторинг"). Однак навіть на територіях, що обслуговуються автоматизованими системами, необхідні і більш прості способи дослідження, орієнтовані на участь людини - спостерігача.

На рис. представлена класифікація найбільш поширених методів дослідження характеристик та умов дорожнього руху, в основу якої покладено спосіб одержання необхідної інформації.

Документальне вивчення передбачає вивчення матеріалу без безпосереднього виїзду на об'єкт дослідження (в так званих камеральних умовах). Документальне вивчення можна здійснювати як на базі спеціально зібраних даних, так і обробкою призначених для інших цілей матеріалів. Так, досить докладні відомості про очікування транспортних потоків у зоні передбачуваного будівництва можуть бути отримані на основі вивчення проектних і планових матеріалів про автомобільні перевозки будівельних вантажів. Іншим прикладом може служити аналіз матеріалів, що характеризують роботу маршрутного пасажирського транспорту, які можна отримати на відповідному транспортному підприємстві. З них можна скласти характеристики руху рухомого складу в різні періоди доби, не проводячи безпосереднього спостереження. Матеріали про розміри та характер перевезень часто спеціально збирають шляхом анкетного обстеження.

Рис. 1. Класифікація методів дослідження дорожнього руху

 

Анкетне опитування корисне для узагальнення зауважень водіїв про ті недоліки в організації руху або дорожніх умовах, які характерні для обстежуваних маршрутів або ділянок ВДМ.

Важливим розділом документального вивчення є прогнозування розмірів руху, яке базується на гіпотезі зростання розмірів руху пропорційно до зростання парку автомобілів.

Аналіз даних Національної поліції про ДТП дозволяє дати узагальнену характеристику причин та умов їх виникнення, а також виявити місця їх концентрації.

Аналіз наявної проектної документації по ВДМ дає можливість підготувати попередню характеристику дороги (ширина, число смуг руху, радіуси заокруглень тощо). За мірою необхідності документальні дані можуть уточнюватися натурним обстеженням. До джерел документального вивчення слід віднести також науково-технічні журнали, монографії і підручники, які стосуються ОДР.

Натурні дослідження полягають у фіксації конкретних умов і показників дорожнього руху, що відбувається протягом даного періоду часу. Ця група методів у даний час найбільш поширена і відрізняється великим різноманіттям. Натурні дослідження є єдиним способом отримання достовірної інформації про стан доріг та дозволяють дати точну характеристику існуючих транспортних і пішохідних потоків.

Натурні дослідження дорожнього руху з точки зору методу отримання інформації та її характеру поділяють на дві групи: перша – вивчення на стаціонарних постах, що дозволяє отримати багато характеристики і їх зміну в часі, однак тільки в тих окремих місцях ВДМ, де ці пости були розташовані; друга – вивчення за допомогою рухомих засобів, що дозволяє отримати просторові та просторово-часові параметри транспортних потоків.

Дослідження другої групи найчастіше забезпечують за допомогою автомобіля-лабораторії, іноді для цих цілей застосовують вертоліт. Загальною умовою для всіх натурних досліджень є необхідність присутності спостерігача. Як правило, спостереження супроводжуються кіно- або відеозйомкою. Натурні дослідження дорожнього руху здійснюються пасивними або активними методами.

При пасивному методі фіксуються лише фактично сформовані режими руху, і спостерігач не втручається в процес руху, тобто отримує "фотографію" існуючого положення. Разом з тим певні характеристики транспортного і пішохідного потоків можуть істотно змінюватися навіть за відносно невеликого поліпшення організації руху, наприклад, при установці додаткових знаків. Тому в ряді випадків необхідний активний експеримент, який не обмежується фіксацією існуючого положення, а забезпечує перевірку ефективності різних варіантів організації дорожнього руху. Це, в першу чергу, перевірка при штучному збільшенні інтенсивності руху за рахунок тимчасового затримування транспортного потоку і, таким чином, його ущільнення.

Моделювання процесів дорожнього руху базується на використанні математичних методів для опису транспортного потоку. Як показано на рис. 5.1, при цьому можуть використовуватися детерміновані або стохастичні моделі.

Детерміновані моделі будуються за середніми значеннями, отриманими натурними дослідженнями і є більш простими. Стохастичні моделі будуються з урахуванням випадкового розподілу показників, що характеризують окремі елементи прийнятого математичного опису процесу руху, і можуть забезпечити більш об'єктивне відтворення різних фрагментів дорожнього руху, зокрема, з урахуванням поведінки людей (водіїв і пішоходів).

Аналіз варіантів при моделюванні виконують за допомогою ЕОМ, що в кінцевому рахунку прискорює процес такого дослідження і дозволяє використовувати більший масив вихідних даних.

Кожне дослідження повинне, як правило, складатися з чотирьох основних етапів: 1 – розробка проекту програми та методики дослідження; 2 – підготовка дослідження; 3 – безпосереднє проведення дослідження; 4 - обробка отриманих даних і складання звіту.

На 1-му етапі формують мету та завдання дослідження, визначають місце, час і обсяг спостережень, необхідне обладнання та апаратуру, число виконавців роботи. На 2-му етапі готують апаратуру і виконавців, а також проводять пробні обстеження (репетиції), за результатами яких уточнюють програму і методику дослідження. Загальний успіх багато в чому залежить від ретельності виконання 1-го та 2-го етапів, тобто детальності розробки програми і достатності попередньої підготовки всіх учасників роботи.

При розробці програми важливо визначити не тільки методи отримання досліджуваних показників, але і форми для їх реєстрації, які повинні бути заздалегідь заготовлені. При підготовці натурних досліджень особливості умов і режимів руху і відповідно методику роботи у всіх деталях важко передбачити, особливо якщо такого роду дослідження проводиться виконавцями вперше. Тому остаточно уточнювати програму і методику слід після попереднього експерименту, в процесі якого водночас тренуються учасники майбутньої роботи. При визначенні обсягу інформації, яку заплановано зібрати в ході дослідження, обов'язково слід враховувати реальні можливості подальшої обробки матеріалу в прийнятні терміни