Глосарій до теми
- Конституційно-правова норма - загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване Українським народом чи державою, яке регулює базові суспільні відносини та охороняється конституційно-правовими засобами примусу.
- Структура конституційної норми - особливість побудови норм цієї галузі, за якої класична тричленна структура (гіпотеза, диспозиція, санкція) зустрічається рідко; переважають норми двочленні (гіпотеза + диспозиція) або норми-принципи й норми-дефініції, де санкція прямо не зафіксована у статті, а винесена в інші нормативні акти.
- Норми прямої дії - норми, що підлягають безпосередньому застосуванню судами та іншими органами державної влади для захисту прав і свобод без обов'язкової наявності спеціального закону чи підзаконного акта (ч. 3 ст. 8 Конституції України).
- Специфіка структури конституційної норми - домінування нетипових для інших галузей конструкцій: переважання двочленних норм (гіпотеза + диспозиція) або одночленних (диспозиція-принцип чи диспозиція-дефініція) та відокремленість санкцій, які здебільшого винесені в інші статті, розділи або закони.
- Норми-принципи - норми установчого змісту, що закріплюють засадничі ідеї та вихідні начала правопорядку, не містять детальних правил поведінки, але визначають спрямованість усього законодавства (наприклад, принцип верховенства права).
- Норми-дефініції - норми, що законодавчо закріплюють офіційні поняття та юридичні формулювання ключових категорій (наприклад, визначення суверенітету, громадянства чи державних символів).
- Конституційно-правовий інститут - сукупність взаємопов'язаних конституційно-правових норм, що комплексно регулюють певну однорідну групу суспільних відносин у межах предмета галузі.
- Простий інститут - монолітна, неподільна сукупність норм, спрямована на регулювання вузького однорідного питання і позбавлена внутрішніх субінститутів (наприклад, інститут громадянства, інститут конституційного звернення).
- Складний (комплексний) інститут - розгалужена багаторівнева система норм, яка об'єднує кілька підінститутів навколо великої сфери (наприклад, інститут виборчого права, інститут глави держави, інститут парламенту).
- Загальний інститут - інститут фундаментального рівня, що охоплює засади конституційного ладу або статус людини загалом та задає принципи функціонування всієї галузі (наприклад, інститут основ конституційного ладу).
- Головний інститут - системоутворюючий блок усередині загального інституту, прив'язаний до гілки влади чи розділу Конституції (наприклад, інститут законодавчої влади, інститут судової влади).
- Початковий (первинний) інститут - базова структурна ланка всередині головного інституту, що регулює одну конкретну дію, процедуру або елемент статусу (наприклад, інститут депутатського запиту, інститут складення присяги).