Глосарій до теми | Освітній портал

Конституційно-правові відносини - врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини, що виникають між їх учасниками з приводу здійснення публічної влади, суверенітету, прав і свобод людини та характеризуються наявністю взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Конституційна правосуб'єктність - закріплена нормами права здатність особи чи соціального утворення виступати повноправним учасником конституційно-правових відносин; складається з конституційної правоздатності та дієздатності.
Конституційна правоздатність - обумовлена конституційно-правовими приписами здатність суб'єкта мати суб'єктивні конституційні права та юридичні обов'язки (виникає від народження або з моменту створення інституції).
Конституційна дієздатність - здатність суб'єкта своїми особистими усвідомленими діями набувати, реалізовувати конституційні права й обов'язки та нести юридичну відповідальність (пов'язана з досягненням віку, дієздатністю чи обранням/призначенням на посаду).
Конституційна деліктоздатність - здатність суб'єкта нести конституційно-правову відповідальність за вчинені ним конституційні правопорушення (делікти).
Суб'єкти конституційно-правових відносин - індивідуальні та колективні носії конституційної правосуб'єктності (Український народ, держава, органи публічної влади, посадові особи, територіальні громади, об'єднання громадян, фізичні особи).
Український народ як особливий суб'єкт - первинний носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні (ст. 5 КУ), який володіє установчою владою та здійснює своє волевиявлення безпосередньо через вибори і референдуми.
Об'єкти конституційно-правових відносин - матеріальні й нематеріальні явища, соціальні та політичні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовий зв'язок (державна влада, суверенітет, територія, громадянство, конституційні права, свободи та обов'язки).
Юридичний зміст правовідносин - нормативно встановлена сукупність кореспондуючих суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників правовідносин.
Фактичний зміст правовідносин - реальна правомірна поведінка чи фактична діяльність суб'єктів щодо використання прав і виконання покладених обов'язків.
Юридичний конституційний обов'язок - нормативно визначена міра належної (необхідної) поведінки суб'єкта, виконання якої забезпечується державним авторитетом і примусом.
Матеріальні правовідносини — відносини, що закріплюють безпосередній зміст компетенції, статус суб'єктів та обсяг їхніх повноважень (наприклад, повноваження Президента за ст. 106 КУ).
Процесуальні правовідносини — відносини, що визначають чіткий процедурний порядок, послідовність і строки здійснення матеріальних прав та обов'язків (наприклад, законодавча процедура за Регламентом ВРУ).
Колізійні правовідносини — відносини, які виникають у процесі подолання правової невизначеності, спору про компетенцію або розв'язання кризи між органами публічної влади через узгоджувальні процедури чи Конституційний Суд України.
Постійні (безстрокові) правовідносини — відносини тривалого, неперервного характеру, що діють протягом усього періоду чинності норм (наприклад, відносини громадянства, суверенітет).
Тимчасові (строкові) правовідносини — відносини, обмежені певним часовим проміжком чи настанням певної обставини (наприклад, період виборчої кампанії, дія режиму воєнного стану).
Юридичні факти в конституційному праві — передбачені нормами життєві обставини, з якими пов'язується виникнення, зміна або припинення конституційно-правових відносин:
- юридичні події — обставини, які не залежать від волі суб'єкта (досягнення вікового цензу, смерть особи);
- юридичні дії — вольові акти поведінки людей, які поділяються на правомірні (ухвалення закону, подання заяви, голосування) та неправомірні (порушення порядку персонального голосування, неконституційні правові акти).Уточніть, будь ласка, назву або тему, до якої потрібен глосарій (наприклад, конкретна лекція з конституційного права, державного будівництва чи окремий правовий інститут)?