Особистий закон фізичної особи, яка є громадянином двох або більше держав

Фабула справи:

Громадянка України (ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до громадянина Аргентини (ОСОБА_5) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на малолітнього сина. Мати стверджувала, що батько повністю усунувся від виховання та утримання дитини. Син має подвійне громадянство — Аргентини та України.

У березні 2016 року батько надав згоду на тимчасовий виїзд дитини з матерію до України до серпня 2016 року, проте після закінчення строку мати з дитиною в Аргентину не повернулася та залишилася проживати в Україні.

• Суд першої інстанції позов задовольнив частково (позбавив батьківських прав та стягнув аліменти), спираючись на висновок органу опіки та піклування.

• Апеляційний суд рішення скасував та у задоволенні позову відмовив. Суд встановив, що батько вживав заходів щодо повернення дитини, звертався до компетентних органів, проти позбавлення прав заперечує та прагне спілкуватися з сином, а висновок органу опіки було складено лише зі слів матері.

Позивач подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Запитання до задачі:

1. Як визначається особистий закон неповнолітньої дитини (lex patriae), яка має подвійне (або множинне) громадянство, за правилами Закону України «Про міжнародне приватне право»?

2. Чи є виїзд дитини за кордон і неповернення її матір'ю (утримування дитини) обставиною, що дозволяє батька позбавити батьківських прав?

3. За якою конвенцією батько мав звертунтися до суду з заявою про повернення дитини до Аргентини?