Визнання в Україні шлюбу, укладеного громадянином України за кордоном у 16 років

Тема: ; співвідношення особистого закону (lex personalis) та закону місця укладення шлюбу (lex loci celebrationis).

I. Фабула справи (Обставини)

1. Виїзд та укладення шлюбу за кордоном:

   Громадянка України А. у віці 17 років виїхала під час воєнного стану до держави Х. Перебуваючи за кордоном, вона вирішила укласти шлюб із 20-річним громадянином держави Х Б.

2. Дотримання місцевого закону:

   Згідно з місцевим законодавством держави Х, шлюбний вік становить 16 років за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків. Батьки громадянки А. надали таку письмову згоду, і шлюб було офіційно зареєстровано уповноваженим органом держави Х без звернення до суду. При цьому рішення суду України про надання права на шлюб (відповідно до ст. 23 Сімейного кодексу України) громадянка А. не отримувала.

3. Правова проблема в Україні:

   Через два роки (після досягнення громадянкою А. 18 років) подружжя прибуло в Україну для придбання нерухомого майна. Під час нотаріального оформлення угоди нотаріус поставив під сумнів чинність цього шлюбу в Україні та правовий статус спільної сумісної власності подружжя, посилаючись на те, що на момент укладення шлюбу громадянка А. не мала правосуб'єктності за сімейним правом України (відсутнє рішення українського суду про надання права на шлюб у 17 років).

II. Завдання та правові запитання

1. Застосовне право: За яким колізійним правилом (ст. 55, ст. 58 ЗУ «Про МПП») визначається право на укладення шлюбу та форма його укладення для громадянина України за кордоном?

2. Дійсність шлюбу: Чи є шлюб, укладений 17-річною громадянкою України в державі Х за місцевими законами без дозволу українського суду, дійсним на території України?

3. Правовий висновок: Які дії має вчинити нотаріус щодо правового статусу подружжя та їхнього майна в Україні?